Сумісне проживання однією сім’єю, як підстава для визнання права сумісної власності на майно, що було придбано під час такого проживання

Сумісне проживання однією сім’єю, як підстава для визнання права сумісної власності на майно, що було придбано під час такого проживання

Багато разів за свою практику зустрічав випадки, коли люди прожили десятки років як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а розійшовшись, починали безперспективно ділити майно, що було придбано під час таких відносин, в суді, посилаючись на норми Сімейного Кодексу України.

Частіше я захищав сторону юридичного власника майна (тобто відповідача) і кожного разу мені вдавалось виграти для клієнта справу, залишивши майно в його власності та неподільним. В чому секрет? І як виграти таку справу, якщо ви на стороні позивача та намагаєтесь визнати майно спільною сумісною власністю?

Згідно до діючого законодавства України, інституту, так званого, «цивільного шлюбу» не існує. Щоб вважатись сім’єю та мати всі права подружжя, чоловік і жінка зобов’язані зареєструвати свої шлюбні відносини у відповідних органах РАЦС. В протилежному випадку всі майнові питання будуть вирішуватись виключно на підставі норм Цивільного кодексу України.

  • Ну і що? В чому принципова різниця? — Запитаєте ви.

Відповім. І почну здалеку. Ну давайте поглянемо на те, як подружжя, яке зареєструвало свій шлюб, набуває право спільної сумісної власності.

Якщо один з подружжя, знаходячись в шлюбі, купує, або створює майно, то це апріорі здійснюється в інтересах сім’ї, в порядку положень Сімейного кодексу України, а відповідно і право власності на таке майно буде вважатись спільним сумісним. Іншими словами, навіть якщо квартира, будинок, чи автомобіль придбаний і зареєстрований на одного з подружжя, інший буде вважатись співвласником цього майна. У випадку виникнення спору стосовно права власності на таке майно, стороні, чиї права було порушено, достатньо лише звернутись з позовом про поділ сумісно нажитого майна до суду. Згідно усталеної судової практики, позов буде задоволено.

А ось з парами, хто проживає разом у НЕзареєстрованому шлюбі набагато складніше. Давайте розберемо ситуацію на прикладі сумісного будівництва будинку. Закрийте очі і уявіть як це звичайно відбувається.

Коли у відносинах все нормально, люди кохають один-одного та піклуються про свій побут, то про укладення якихось юридичних угод ніхто не думає, а розмови про них, навіть, ображають почуття. А тому, де-факто земельну ділянку та будівельні матеріали придбали за сумісні кошти, будівництво здійснили сумісними силами із залученням батьків чи родичів, а в експлуатацію ввели на когось одного із «сумісно-проживаючих однією сім’єю» і де-юре, будинок із земельною ділянкою перейшли в приватну власність одного громадянина.

Далі все нібито нормально, про юридичні аспекти і думати забули. Проходять десять, двадцять, тридцять років (строк не має значення). Відчуття кохання згасло, бажання піклуватись один про одного зникло, навіть дружби між парою не залишилось. Лише образи, подрази та сварки. Треба розходитись. І тут стає питання, а що робити з майном, яке купували, будували і утримували сумісно. Невже залишиться все одному з, так званого, «подружжя»? І тут починаються судові тяжби.

В більшості випадків, для того, щоб визнати майно сумісно нажитим та поділити його п’ятдесят на п’ятдесят, позиція позивача зводиться до доведення факту проживання однією сім’єю на час купівлі земельної ділянки та будівництва будинку. Для цього залучаються до матеріалів справи фотографії, які нерідко носять дуже особистий характер, технічна документація на будинок, приводиться армія свідків, під час судових засідань ллються сльози та прокльони, однак все одно суд відмовляє в задоволенні позову. Чому? А тому, що це не зареєстрований шлюб, на нього не поширюються норми Сімейного кодексу України, і для набуття права спільної сумісної власності на майно не достатньо проживання разом як сім’я. В таких справах треба ОБОВ’ЯЗКОВО доводити ще й факт витрачання особистих коштів на придбання та створення спірного майна, не кажучи вже про ті домовленості, що існували між сторонами на той момент. А це вже дуже складно, оскільки, як я вже і казав, під час нормальних стосунків сторони не думають про те, що щось може бути погано і вони розійдуться. Тому ніякі квитанції, договори, банківські виписки та доручення не зберігаються. Довести факт витрати особистих коштів на майно практично не можливо і сторона, на яку не було оформлено право власності залишається ні з чим.

Отже, шановні читачі, ви повинні розуміти, що проживання в незареєстрованому шлюбі не суперечить діючому законодавству України, але несе доволі негативні наслідки для однієї із сторін таких правовідносин, якщо заздалегідь не попіклуватись про юридичне оформлення всіх домовленостей.

 

З повагою, адвокат Станіслав Ліфлянчик

Телефони для зв’язку: +38 066 292-89-90 та  +38 068 176-73-37

Категория : Статьи